Заупокійна молитва під час Великого посту.

02 березня 2017
(0 голосів)

Заупокійна молитва під час Великого посту.

Слава Ісусу Христу!

Приготовляючись до Великого Посту важливо застановитися над значенням заупокійної молитви та милостині.

Митрополит Андрій Шептицький у своєму Заклику до покаяння під час Великоднього посту повчає: «Чотиридесятниця – це час, призначений на покаяння. В цей час Свята Церква готує вірних до великої події в їхньому житті, до найбільшої хвилини в році – до Святого Пасхального Причастя. Від тієї хвилини може залежати ціла вічність багатьох душ: щаслива вічність зі Святими в небі або бездонне нещастя відкинення і прокляття в день Страшного Суду».

Великий піст — це час каяття і плачу за гріхами, одночасно час для добрих та богувгідних справ, насамперед час молитви і діл милосердя.

В такий особливо благодатний час ми християни не можемо не охопити нашою молитвою та милосердям наших братів та сестер, які залишили цей світ, але продовжують жити вже іншим життям.

Святе письмо з цього приводу навчає в книзі Сираха (7, 33): «Дар милосердя подай усякому живому, але й мертвому не відмов твоєї ласки».

Наші близькі та рідні, дорогі нашому серцю, які відійшли у вічність потребують нашої молитви та милосердя для очищення від тягарів гріхів та зменшення дочасних терпінь у чистилищі перед остаточним Страшним Судом.

В ІІ-гій Книзі Макавеїв (12, 46) Господь заохочує нас «Приносити жертву переблагання за мертвих, щоб вони звільнилися від гріха». Померлі, які перебувають у чистилищі, щоб спокутувати свої гріхи не можуть для себе вже нічим зарадити, Святий Бернард про це говорить дуже доступно: «В чистилищі за себе вже не можна нічого зробити, лишається лише терпіти за свої гріхи». Найбільша поміч, яку від своїх рідних чекають душі померлих, це молитви та добрих вчинків милосердя. Святий Августин з цього приводу навчає нас: «Одно з найбільших завдань, одно з найбільших старань земного життя це за померлих приносити жертви і милостині та молитися за них».

Заупокійна молитва несе в собі різні форми духовної потіхи також для нас, та безцінні духовні блага для покійних. Вона має за мету збудити свідомість у тих, що не мають віри і надії на життя вічне, розкриває справжній сенс людського життя у воскресінні та випрошує у милосердного Бога прощення і відпущення гріхів померлому, оселення його на місці спочинку, де всі святі спочивають.

Святий Августин продовжує повчати: «Хто тужить і переживає за щастя і спасіння померлих той тим готовить собі особисте щастя і спасіння». Душі померлих, яким ми допомагаємо у відкупленні залишаються нам на віки вдячні, Святий Амвросій так пояснює «Як будеш молитися лише за себе, будеш мати лише свою заслугу. А, як просиш за інших, всі вони будуть просити за тебе».

Найтриваліше заупокійне Богослужіння в церкві підчас Великого посту, Сорокоуст – це властиво поєднання заупокійної молитви і милостині, нашої жертвенної молитви до Бога через посередництво священослужителів за душі покійних.

В продовж цілого сорокаденного Великоднього Посту в наших храмах триває Сорокоуст, заупокійна молитва Парастасу в часі якої священики молитовно читають поминальні списки з іменами померлих, вимолюючи в Господа їхнього щасливого вічного життя та спасіння.

В минулому у нас був звичай при відправі Парастасу чи Панахиди в церкві разом з пожертвою та поминальною запискою імен покійних, ставити на тетраподі посудину з коливом, просфори та вино для богослужінь. Коливо — грецьке слово, означає кутя, або варена пшениця з медом. Пшениця, як Євангельський символ, вказує на живу віру в те, що тіло померлого колись воскресне, подібно як зерно пшениці, посіяне в землю, на якийсь час наче завмирає, але згодом сходить і приносить плід. Солодкість меду в свою чергу символізує сподівання у вічну радість та щасливе життя в небі з Богом для покійного.

В наші дні, цю давню, традицію замінює жертвенне принесення хлібів, солодощів, або грошова пожертва які зберігають той самий зміст, що в давнину кутя.

З науки церкви, яка схвально ставиться до такої традиції, рівнож, як з містичного досвіду в церкві бачимо, що така практика окрім того, що несе змістовне символічне повчання є корисною і потрібною милостинею в намірі за душі померлих.

Окрім заупокійних Богослужінь Сорокоусту, в другу, третю та четверту суботи Великоднього посту призначено осібне поминання померлих разом з Службою Божою.

Святий Лаврентій з цього приводу повчає: «Людський язик не в силі висказати, які великі плоди ласк дістається в Службі Божій», а святий Єронім додає, що «при кожній відправленій Службі Божій вогонь чистилища відпускає превелике число душ». В цьому ж дусі свідчить святий Іван Злотоустий коли говорить, що «В хвилині, як відправляється Служба Божа, сходять Ангели з неба до чистилищної вязниці і відкривають її».

Сам Божий день суботи є особливим днем в історії спасіння людини, у суботу Господь Бог відпочивав після створення світу, і в суботу Ісус Христос спочив у гробі, спасши людський рід, суббота таким чином стала для християн символом вічного спочинку і щастя в Бозі.

Дорогі в Христі ревно готуючись до Великого Посту не забуваймо про молитовну жертву за душі наших покійних, памятаймо про важливість особистої присутності і участі в заупокійній молитві, щоб допомагаючи в спасінні інших наблизити і своє примирення та спасіння в Господі.

Слава Ісусу Христу!

 

о. Андрій Романків

Top